Фонетичний розбір слів правила і приклади для 1,2,3,4 класу, середньої і старшої школи, університету

Порядок і приклади фонетичного (звуко-вуквеного, звукового) аналізу слова в українській мові для 1,2,3,4 класу, середньої і старшої школи, університету.

(Словник фонетичної транскрипції українських слів тут)

4 алгоритми аналізу слова (відповідно до класу):

 

Порядок звуко-буквеного аналізу слова у 1 класі

1. Правильно вимовити слово (від цього залежатиме результат звукового аналізу), наприклад: дідусь

2. Послідовно назвати кожен звук  слова та паралельно побудувати його звукову модель: = о – о =

3. Поділити слово на склади та відобразити їх на моделі: = о / – о =

4. Визначити наголошений склад та позначити на моделі наголошений голосний звук: = о / – о’ =

5. Записати слово орфографічно (Робиться  це паралельно з моделлю слова, в одному рядку):  = о / – о’ =     дідусь

6. Назвати букви в слові й пояснити спосіб позначення окремих звуків.  = о / – о’ =     дідусь

Наприклад,
– У цьому слові буква  і позначає звук [і] та вказує на  м’якість звука [д’]» (Або: «М’якість звука [д’] в слові дідусь позначається буквою і») ;
буквосполученням «ес, м’який знак» позначено один м’який приголосний звук [с’] (Або: «М’якість звука [с’] в слові   позначається буквосполученням «ес, м’який знак»).
________________________
    Программа не вимагає від учнів початкових класів  самостійне письмове виконання повного звуко-буквеного аналізу слів, а тільки різні форми часткового: послідовно вимовити всі звуки в слові; назвати голосні (приголосні) звуки; поділити слово на склади; визначити наголошений склад (звук); підкреслити букви, що позначають м’якість приголосних звуків (це стосується виключно букв я, ю, є, і, ь); підкреслити букви, що позначають у слові два звуки та ін.

 

Правило (порядок) звуко-буквеного аналізу слова для 2-4 класу

1. Вимовте слово вголос.

2. Поділіть його на склади.

3. Визначте наголошений склад (в односкладових словах наголос не визначається).

4. Назвіть послідовно всі звуки в слові і позначте їх буквами в квадратних дужках, наприклад: [г а л’ а в ие н а].

5. Запишіть слово буквами.

6. Полічіть кількість звуків і кількість букв.

7. Поясніть невідповідність між кількістю звуків і букв, якщо вона не однакова.

Приклад:

Розбір слова ПОСМІХАЄШСЯ

1) посміхаєшся — транскрипція [посм’іхайес’:а]

Схема  – • – = • – • = • =: •

2) наголос на звук [а]

3) [по/см’і/ха/йе/с’:а] 5 складів

11 букв, 11 звуків

 

Порядок фонетичного аналізу слова в середній школі:

1. Запишіть це слово, поділіть його на склади, усно вкажіть кількість складів.

2. Поставте наголос у слові.

3. Запишіть фонетичну транскрипцію слова (пишемо слово літерами в стовпчик, навпроти кожної літери записуємо звук у квадратних дужках).

4. Охарактеризуйте звуки (навпроти кожного звуку ставимо тире і пишемо його характеристики, розділяючи їх комами):

характеристики гласного звуку: вказуємо, що голосний звук; ударний чи ненаголошений;

характеристики приголосного звуку: вказуємо, що звук приголосний; твердий або м’який, дзвінкий чи глухий. Можна ще вказати парний або непарний по твердості-м’якості, дзвінкості-глухість.

Приклад:

[н а с’ і н’: а] — насіння — 7 б., 6 зв., 3 скл.
[н] —  приг., дзвінкий, сонорний, твердий;
[а] —  голос., ненагол.
[с’] — пригол., глухий, м’який;
[і] — голос., наголош.;
[н’:] — пригол., дзвінкий, сонорний, подовж.,м’який;
[а] — голос.. ненаголошений.
Схема: — 0 = 0 =:0

 

Алгоритм (порядок) повного фонетичного аналізу для старших класів і студентів

1. Озвучити і записати слово фонетичною транскрипцією.
2. Поставити наголос.
3. Поділити слово на склади.
4. Визначити відкриті і закриті склади.
5. Назвати кількість звуків і букв, вказати, чи відповідає кількість букв кількості звуків.
6. Назвати та охарактеризувати голосні звуки.
7. Назвати і схарактеризувати приголосні звуки.
8. Визначити фонетичні зміни і пояснити їх.
9. Пояснити особливості вимови і правопису.

 

Приклади різного фонетичного розбору слова:

1) Фонетичний розбір слова ЗВ’ЯЗАНИЙ

1. Зв’язаний — транскрипція [зв’йазанией].

2. наголос позначаємо рискою над буквою «я», звуком [а].

3. [зв’йа/за/нией]  Зв’язаний — зв’я-за-ний: 3 склади, 1-й, 2-й склади від­криті, 3-й — закритий.

Схема:  — = = • —  • — • =

з — [з] — приголосний, дзвінкий, твердий, зубний;

в —  [в’] — приголосний, сонорний, напівпом’якшений, губний;

[й] — приголосний, сонорний, м’який;

[а] — голосний, наголошений;

з  — [з] — приголосний, дзвінкий, твердий, зубний;

а — [а] — голосний, ненаголошений;

н — [н) — приголосний, сонорний, твердий, зубний;

и — [ие] — голосний, ненаголошений;

й — [й] — приголосний, сонорний, м’який, піднебінний.

8 букв, 9 звуків

 

2) Фонетичний аналіз слова ДИХАННЯ

1. Дихання — транскрипція [дихан’:а].

2. позначити наголос рискою над буквою «и», звуком «и».

3. поділ на склади — [ди / ха / н’:а].

4. У слові всі склади відкриті; 1-й — наголошений, 2-й і 3-й — ненаголошені.

5. У слові 7 букв і 6 звуків; кількісної відповідності між звуками і буквами немає,

тому що один м’який подовжений [н’:] передає дві букви -нн- у суфіксі.

6. Голосні звуки: [и], [а], [а]:
[и] — голосний переднього ряду високо-середнього підняття, наголошений;
[а] — голосний заднього ряду низького підняття, ненаголошений.

7. Приголосні звуки: [д], [х], [н’:]:
[д] — шумний, передньоязиковий, зубний, проривний, дзвінкий, твердий;
[х] — шумний, задньоязиковий, щілинний, глухий, твердий;
[н’:] — сонорний, середньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий, м’який, подовжений.

8. У слові є подовження приголосних у суфіксі.

Звукова схема (модель):  —  • —  • = •

 

3) Джерельна [д͡жеирел’на]. У слові 8 звуків, які позначаються на письмі 10 буквами.

Дві букви д і ж позначають один звук [д͡ж], буква ь не позначає звука, а позначає м’якість попереднього приголосного, тому в слові букв більше, ніж звуків.

[д͡ж] — приголосний, дзвінкий, шиплячий, твердий;
и] — голосний, ненаголошений;
[р] — приголосний, сонорний, твердий;
[е] — голосний, наголошений;
[л’] — приголосний, сонорний, м’який;
[н] — приголосний, сонорний, твердий;
[а] — голосний, ненаголошений.

——————

10 букв, 8 звуків

У слові три склади: [д͡жеи-рел’-на]. Перший склад [джеи] — відкритий, ненаголошений; другий склад [рел’] — закритий, наголошений; третій склад [на] — відкритий, ненаголошений.

Схема:  – • – • = – •

 

 

Означення, правила і пам’ятки фонетичного (звуко-буквеного) аналізу слова

 

Фонетика – це розділ науки про мову, в якому вивчаються звуки і їх чергування, а також наголос, інтонація, розділ на склади.

Графіка – це розділ науки про мову, в якому вивчаються написання букв алфавіту і їх співвідношення зі звуками мови.

Голосні і приголосні звуки

Звуки мови на письмі заключаються в квадратні дужки. Це транскрипція. У транскрипції не прийнято писати прописні букви і ставити знаки пунктуації.

Всі звуки української мови поділяються на голосні та приголосні.

1. Голосні звуки – це звуки, які утворюються за участю голосу. Їх шість: [а], [е], [і], [о], [у], [и].

2. Приголосні звуки – це звуки, які утворюються за участю голосу і шуму або тільки шуму.

а) Приголосні звуки діляться на тверді і м’які. Більшість твердих і м’яких приголосних утворюють пари по твердості-м’якості: [б] – [б’], [в] – [в’], [р] – [р’], [д] – [д’], [з] – [з’], [к] – [к’], [л] – [л’], [м] – [м’], [н] – [н’], [п] – [п’], [р] – [р’], [з] – [з’], [т] – [т’], [ф] – [ф’], [х] – [х’] (апостроф праворуч угорі позначає м’якість приголосного звуку). Наприклад, лук [лук] і люк – [л’ук].

б) У деяких приголосних звуків відсутні співвідносні пари твердості-м’якості, тобто в мові існують непарні тверді приголосні [ж], [ш], [ц] (тобто вони завжди тільки тверді) і непарні м’які приголосні [ш’], [й], [ч] (тобто вони завжди тільки м’які).

Примітки:

У звуків [й], [ч] не прийнято позначати м’якість апострофом, хоча в деяких підручниках вона позначається;
звук [ш’] позначається на письмі буквою щ;
Наприклад, щека – [ш’ека], хаща – [чаш’а].У деяких підручниках позначають довгі приголосні: [ван:а] – ванна.

в) Приголосні звуки, утворені за участю голосу і шуму, називаються дзвінкими (наприклад, [д], [д’], [з], [з’] та ін); якщо в утворенні звуків бере участь тільки шум, то такі звуки називаються глухими приголосними (наприклад, [т], [т’], [з], [з’] та ін). Більшість дзвінких і глухих приголосних в українській мові утворюють пари за дзвінкості-глухість: [б] – [п], [б’] – [п’], [в] – [ф], [в’] – [ф’], [г] – [к], [г’] – [к’], [д] – [т], [д’] – [т’], [з] – [з], [з’] – [з’], [ж] – [ш].

Напр.: бити – пити, рік – кіт, жити – шити.

г) Звуки [й], [л], [л’], [м], |м’], [н], [н’], [р], [р’] не утворюють співвідносної пари з глухими приголосними, отже, вони є непарними дзвінкими (непарні дзвінкі приголосні ще називаються сонорними, це звуки, в утворенні яких бере участь і голос і шум). І навпаки, глухі приголосні, не утворюють пари з дзвінкими, є непарними глухими. Це звуки [ч], [ц], [х], [х’].

3. В потоці мови звучання одного звуку може уподібнюватися звучанням іншого звуку. Таке явище називається асиміляція. Так, у слові життя звук [з], що стоїть поруч з м’яким [н’], теж пом’якшується, і ми одержуємо звук [з’]. Зближення звучання можливо також у парних по дзвінкості-глухість звуків. Так, дзвінкі приголосні в позиції перед глухими і в кінці слова за звучанням зближуються з парними глухими. Отже, відбувається оглушення приголосних.

 

Фонетичний розбір слова (звуко-буквений аналіз слова) – це аналіз слова, який полягає в характеристиці складової структури і звукового складу слова; фонетичний розбір слова передбачає елементи графічного аналізу.

Слово для фонетичного розбору в шкільних підручниках позначається цифрою 1: наприклад, земля1.

При проведенні фонетичного розбору слова необхідно обов’язково вимовляти слово вголос. Не можна автоматично переводити буквену запис у звукову, це веде до помилок. Потрібно пам’ятати, що характеризуються не букви, а звуки слова.

 

*При поділі слова на склади необхідно враховувати, що в українській мові у словах стільки складів, скільки у ньому голосних;
склади можуть бути

відкритими (закінчуються на голосний) і

закритими (закінчуються на приголосний),

наголошеними (до складу входить голосний звук, на який падає наголос)і

ненаголошеними (до складу входить голосний звук, на який не падає наголос).

Наприклад: у слові [г’іл / ка] два склади, оскільки в ньому є два голосні звуки [і] та [а];

перший склад закритий, бо закінчується на приголосний [л],

а другий — відкритий, тому що закінчується на голосний звук [а];
перший склад наголошений, тому що наголос падає на звук [і], звук [а] — ненаголошений.

 

Вимова голосних звуків
ГолосніОсобливості вимовиПриклади
[е]Вимовляється наближено до [и] перед складами з [і], [и], [у], меншою мірою перед [е] (у перед-і післянаголошеному складі)д[еи]лікатний, в[eи]личний, н[eи]чуткий,
м[еи]режка, н[eи]сіть, в[еи]селий
[и]Наближується до [е] сильніше перед складами з [е], [а]; менше помітно перед [і], [и] та в кінці слова (у перед-і післянаголошеному складі)кр[иe]ве, п[иe]семний, т[иe]хенько, стр[иe]бати,
гр[иe]вастий, л[иe]ман, в[иe]чікувати, з[иe]мівник,
гр[иe]міти, кр[иe]ниця
[о]Вимовляється з наближенням до [у] перед складами з наголошеним [у] або [і]пр[оу]рубувати, п[оу]душка, м[оу]туззя, к[оу]жух,
р[оу]зумний, с[оу]бі
[у]Вимовляється з наближенням до [о] перед складами з [о]ябл[уо]ко
Вимова приголосних звуків
ПриголосніОсобливості вимовиПриклади
дзвінкіу кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкостінарод, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка
глухіперед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко[бород’бá], [прóз’ба]
губні [б], [п], [в], [м], [ф];
задньоязикові [ґ], [к], [х];
гортанний [г];
шиплячі [ж], [ч], [ш], []
у кінці слова та складу вимовляється твердогриб, велич, грип
перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені[б’ік], [п’іч]
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префіксперед глухими приголосними оглушуєтьсяз порога – [спорóга],
зчистити – [шчи́стиeти]
у складі префіксів роз-без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухорозказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст’áма]
зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], []перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко[с’іл’], [п’íс’н’а]
подовжені шиплячінапівм’які вимовляються як один довгий звук[н’íч:у], [п’ід:áш’:а]
губно-губний [в] та середньоязиковий [й]вимовляються твердо перед голоснимивузол, бойовий
на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ][ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]
передньоязиковий ясенний [л]у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердополк, клуб
перед буквами ЯЮЬ виступає м’яким[б’іл’], [пиел’нувáти]
у кінці слова після глухого буває безголосим[б’інóкл’]
передньоязиковий дрижачий [р]у кінці слова і складу вимовляється твердокалендар, бур’яновий
перед ЯЮЄ, які дають один звук, та
І – напівпом’якшений
[р’áсно], [зор’á]
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц]у кінці слова завжди вимовляється м’яко[сиeни́ц’а], [с’т’ілéц’]
у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимовупалац, клац
задньоязиковий гортанний [г]вимовляється як дзвінкий надгортаннийгай, сніг
знеголошується перед приголосними [т] [к][вóхко], [н’íхт’і]
зімкнено-проривний [ґ]наближається вимовою до латинського [g] та російського [г]
Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґвідповідно до норми, а не на власний розсуд.
ґуля, аґрус
буквосполучення дж, дзу складі однієї морфеми артикулюються як один звук [], [][вóниек], [м’іл’]
у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з][надзвиечáĭно], [п’іджáти]
задньоязиковий [к]перед наступним дзвінким приголосним
вимовляється як дзвінкий [ґ]
[воґзáл], [р’уґзáк]

 

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція
РегресивнаПрогресивна
1. За дзвінкістю і глухістю1. Утворення [] і []
2. За місцем і способом творення2. Уподібнення звука [й]
3. За м’якістю і твердістю3. Пом’якшення [с’] у прикметниковому суфіксі -ськ-
Асимілятивні зміни приголосних
ЗвукосполученняОсобливості вимовиПриклади
[с] + [ш][ш:]принісши – [приен’íш:иe]
[з] + [ш]на початку слова [ш:]зшиток – [ш:и́ток]
у середині слова [жш]вивізши – [ви́в’іжшиe]
[з] + [ж][ж:]зжовклий – [ж:óвклиeĭ]
[з] + [ч]на початку слова [шч]зчепити – [шчиепи́тиe]
у середині слова [жч]безчинство – [беижчи́нство]
[з] + []]з джемом – [жéмом]
[ж] + [с’][з’с’]намажся – [намáз’с’а]
[ш] + [с’][с’:]вивчишся – [ви́ўчиeс’:а]
[ч] + [с’][ц’с’]озвучся – [озвýц’с’:а]
[ж] + [ц’][з’ц’]на доріжці – [на дор’íз’ц’і]
[ш] + [ц’][с’ц’]у чашці – [у чáс’ц’і]
[ч] + [ц’][ц’:]у річці – [у р’íц’:і]
[д] + [ж][ж]підживити – [п’іжиеви́тие]
[д] + [з][з]підземний – [п’ізéмниeĭ]
[д] + [с][с]відспівати – [в’ісп’івáтие]
[д] + [ц][ц]відцвісти – [в’іцв’істи́]
[д] + [ч][ч]відчеканити – [в’ічеикáниетие]
[д] + [ш][ш]підшити – [п’іши́тие]
[т] + [с][ц]братство – [брáцтво]
[т] + [с’][ц’:]учіться – [уч’íц’:a]
[т] + [ц][ц:]коритце – [кори́ц:еи]
[т] + [ч][ч:]вотчина – [вóч:иена]
[т] + [ш]у звичайному темпі [чш]багатшати – [багáчшатиe]
у швидкому темпі [ч:][багáч:атиe]

Запам’ятай!

  1. У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт’і], дьогтю – [д’óхт’у].
  2. Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород’бá], молотьба – [молод’бá], просьба – [прóз’ба], вокзал – [воґзá;л],
    анекдот – [анеиґдóт], рюкзак – [р’уґзáк].
    Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].
Спрощення у групах приголосних
ЗвукосполученняОсобливості вимовиПриклади
[нт] + [ст][нст]студентство – [студéнство]
[нт] + [с’к][н’с’к]кореспондентський – [кореиспондéн’с’киĭ]
[ст] + [с’к]у звичайному темпі [с’к]туристський – [тури́с’киĭ]
у повільному темпі [с’:к][тури́с’:киĭ]
[ст] + [ц’]у звичайному темпі [с’ц’]артистці – [арти́с’ц’і]
у повільному темпі [с’ц’:][арти́с’ц’:і]
[ст] + [ч][шч]невістчин – [неив’íшчиен]
[ст] + [д][зд]шістдесят – [ш’іздеис’áт]
[ст] + [с][с:]шістсот – [ш’іс:óт]
[зд] + [ц’][з’ц’]у поїздці – [у пойíз’ц’і]

 

Фонетична транскрипція речення зразок:

Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного серця і незбагненною любов’ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров’ю землі вирощена українська дума.

[теирпки´мие со´камие суво´роjі і веили´чноjі істо´р’іjі | волеил’у´бн’іс’т’у наро´дного се´рц’а і неизбагне´н:оjу л’убо´ўjу доу р’і´дноjі | на´ўп’іл зас’і´jаноjі зеирно´м і кро´ўjу зеимл’і´ ви´рошчеина украjі´н’с’ка ду´ма||]

 

Джерело

Фонетичний розбір слів правила і приклади для 1,2,3,4 класу, середньої і старшої школи, університету
5 (100%) 2 голоси

3 коментарів

  1. Ніна

    Це просто жах! Яка потреба вчити в 5класі те, що раніше вчили на філологічному факультеті в ВУЗі?! Дітей запутали так, що вони не можуть вивчити рідну мову! І хто говорить »смієсся» замість »смієшся»?

    1. trebunskihev

      Я згоден, що вчать не зовсім тому, шо треба успішній людині, а пхають у программу все підряд.
      Асимілятивні зміни приголосних — [ш] + [с’] = [с’:] — вивчишся – [ви́ўчиeс’:а]

Маєте власну думку? Поділіться з усіма!

Всі коменти проходять модерацію *